1782: історія «цісарсько-королівської» горілки

Хто у довоєнному Львові не чув про горілку Бачевских? Хіба зовсім непитущий або глухий. Адже ім’я Бачевських не сходило з язиків не лише у львів’ян – цю марку елітних алкогольних напоїв добре знали і в Чехії, й в Австро-Угорщині, й у Німеччині, Франції, Канаді. Львівські підприємці вдало експортували у міжвоєнний період абсент, аперитиви, горілку та лікери відомої марки у країни Європи.

Засновником династії власників найвідомішої львівської торгової марки був Лейба Бачелес, який 1782 року переніс свою гуральню із с. Вибранівка до Львова. Дата «1782» згодом стояла на всіх виробах фірми.

У ті часи, виготовлену примітивним способом горілку, а  радше її можна було назвати самогоном, споживали переважно селяни. Натомість аристократи споживали здебільшого вино, імпортоване з Угорщини. Попри це, був попит також на найкращі сорти горілки, яку називали «розолісом» (імовірно, неприємні запахи та присмак тоді глушили, додаючи пелюсток троянди), келих якої аристократичні сім’ї споживали для поліпшення апетиту перед їжею, а також із лікувальною метою.

Але ім’я Бачевських змінило відношення аристократів до горілки. Якісна і елітна горілка Лейби зі Знесіння так засмакувала урядникам адміністрації Галичини, що вже 1807 р. йому дозволили вживати титул власника «цісарсько-королівської привілейованої крайової фабрики».

Тож Бачелес спеціалізувався саме на виробництві розолісу для інтелігентних сфер: неважко було передбачити зростання попиту на якісну горілку, враховуючи неосяжний ринок Австро-Угорської монархії та поширення освіти. Л. Бачелес, а згодом його спадкоємці, пильно стежили за появою технологічних новинок, які відразу закуповували й інсталювали на своїх підприємствах. Після революції 1848 року онук Лейби Леопольд Максиміліян перейшов на католицизм і змінив прізвище на Бачевський.

Найбільшого розквіту фірма Бачевських досягла при правнукові Лейби – Юзефа Адамові Бачевському (1829-1911). Він мав право вже не лише на титул власника «цісарсько-королівської привілейованої крайової фабрики», а й на печатку з цісарським орлом. Саме Юзеф Адам уперше почав серйозно рекламувати свою продукцію, не пропускаючи жодної промислової вистави в жодній європейській державі й інвестуючи кошти в мистецьке оформлення своєї продукції.

Оскільки напої Бачевського поступово завоювали ринки не лише Австро-Угорщині, а й за кордоном, усе це окупилося дуже добре. Саме ім’я виробників стало синонімом поняття «фляшка». Розповідають, що в міжвоєнний час навіть відряджені в Польщу росіяни везли додому сувеніри у вигляді «Бачевського», про що поляки складали анекдоти.

Також розповідають, що горілка Бачевських настільки цінилася і була відомою, що у Австро-Угорщині хабарі чиновникам давали саме, даруючи пляшку з фірмовим напоєм.

Більш ніж століття Бачевські мешкали у Львові за адресою площа Ринок, 31. Там же була їхня фірмова крамниця.

У вересні 1939 р. фабрику Бачевських розбомбила німецька авіація. Леопольда й Адама радянська влада наказала вбити. Після Другої світової війни вцілілі Бачевські опинилися у Відні, де проживають і нині.

У 2014 році під час ремонту будинку у Львові за адресою площа Ринок, 36 робітники з ремонтної бригади у підвалі знайшли дві старі пляшки, одна з яких була повна. Обидві пляшки були родом з кінця 19 століття. На обох виднівся напис «J.A. Baczewski». Тоді ж було вирішено відкрити на честь відомої львівської родини Ресторацію Бачевських.